Кожна людина незалежно від віку, статті, віросповідання та соціального статусу має права. Ніхто не може їх у нас відібрати, вкрасти чи стерти з нашого життя. Вони надаються нам просто тому, що ми є людьми. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) є громадянами України, а тому права громадянина однакові для всіх 24 областей та тимчасово непідконтрольної території АР Крим.
У результаті війни на Донбасі близько 2 мільйонів людей перебралися до інших областей України, близько мільйона переїхали до Росії. Тож, давайте спробуємо розібратися, які права сьогодні мають переселенці в Україні та Росії.
У листопаді 2014 року в Україні набрав чинності Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Аби переселенці могли вимагати від органів державної влади забезпечення прав, необхідно мати довідку, що засвідчує правовий статус внутрішньо переміщеної особи. Якщо ви такої ще не маєте, її можна отримати в Управлінні соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцем фактичного проживання. Усі подані відомості мають бути правдиві, інакше у видачі довідки можуть відмовити.
Також внутрішньо переміщені особи на території України мають право на адресну грошову допомогу. Розміри допомоги на одну особу для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) становить 884 гривні, а для працездатних осіб – 442 гривні.
У разі оформлення адресної допомоги необхідно звернутися до відділу Соцзахисту населення державної адміністрації або до Виконавчого комітету місцевої ради (сільській, селищній, міській раді).
Держава також піклується про забезпечення прав безробітних. Людина з числа ВПО має право отримувати допомогу з безробіття, соціальні та інші послуги. Така допомога надається у Державній службі зайнятості. але отримати її можна у тому випадку, якщо в особи, яка звільнилася з роботи і перебуває на обліку ВПО, відсутні документи, що підтверджують: факт звільнення, періоди трудової діяльності та страхового стажу.
Не забула українська влада і про українських студентів. Так, студенти, взяті на облік ВПО, мають право на продовження освіти на території інших регіонів України за рахунок коштів держбюджету або інших джерел фінансування. Якщо ВНЗ відмовляє студентові у зарахуванні на попередньо здобутий рівень навчання, то порушує право, яке можна оскаржити у суді.
Внутрішньо переміщені особи також мають право на житло і земельну ділянку. Надання у тимчасове користування житлового приміщення або соціального житла, придатного для проживання можна вимагати у місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування. Земельну ділянку із земель державної власності мають виділити органи місцевого самоврядування.
Також від місцевих держадміністрацій і органів місцевого самоврядування переселенці можуть вимагати безоплатне харчування на період до отримання статусу безробітних або працевлаштованих (така допомога надається не більше одного місяця) та допомогу у переміщенні рухомого майна під час від’їзду з місця проживання, де відбуваються бойові дії, та повернення назад. При цьому використовуючи своє право на безоплатне харчування та допомогу в переміщенні речей.
Отже, давайте підсумуємо, які права мають ВПО на території України:
– право на адресну грошову допомогу;
– право зареєструватися як безробітна особа та отримувати допомогу з безробіття, соціальні й інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття;
– право на освіту;
– право на житло і земельну ділянку;
– право на безоплатне харчування та допомогу в переміщенні речей.
У разі зміни місця переживання внутрішньо переміщена особа повинна повідомити про це у найближчу ДМС протягом 10 днів після переїзду.
Це права та обов’язки, які мають ВПО згідно з Законом. Існує ще одне право, яке переселенці усіма силами і до тепер намагаються відстояти – право голосувати на місцевих виборах.
Не маючи такої можливості люди з числа ВПО позбавлені виборчого права на місцевих виборах, і не можуть керувати процесами, які відбуваються в громадах, до яких вони переїхали. Таким чином позиція депутатів, які вважають, що змінювати виборчі правила немає підстав дискримінує усіх людей, які залишили Донбас та Луганщину і Крим за час війни.
Проте, не всі переселенці шукають прихистку у мирній Україні, частина переїздить до інших держав, передусім до Росії.
Тож, давайте спробуємо розібратися які права мають українські переселенці на території країни-агресора – у Російській Федерації.
Як повідомляють у Росії, особи, які виїхали з України мають право отримати статус біженця в Росії, згодом – дозвіл на тимчасове житло, а ще згодом і громадянство Російської Федерації.
Статус біженця, або як у Росії це ще називають «временную прописку», можна отримати у:
– Федеральній міграційній службі – якщо людина має де та в кого зупинитися. У такому разі особа проходить процедуру реєстрації самостійно.
– Таборі для біженців – якщо людині немає де зупинитися. У такому разі реєстрацією займаються працівники табірної адміністрації.
Цього року в Росії стартувала спеціальна державна програма для біженців, яка дозволяє здійснювати реєстрацію у спростованій формі – без відповідних документів, без трудових книжок та документів, що підтверджують сімейний стан. Прийом на роботу здійснюватиметься за рахунок співбесіди.
Особи, які бажають стати громадянами РФ отримують «бонус» – зменшення терміну перевірок.
За реєстрацію в Росії необхідно заплатити. Вартість послуги сягає:
– 90 діб – 1,3 тисяч рублів – 560 грн.
– 6 місяців – 2,6 тисячі рублів – 1 тис. 115 грн.
– 9 місяців – 3,9 тисяч рублів – 1 тис. 672 грн.
– 1 рік – 5,2 тисячі рублів – 2 тис. 230 грн.
Українці, які претендують на статус біженця мають право тимчасово проживати на території Росії протягом трьох років.
Однак, не все так просто. Дозвіл на тимчасове проживання видається по квотам. Якщо людина не належить до «безквотних», то їй доводиться чекати до того часу, поки квоти не обновляться.
Житло українським біженцям надають у гуртожитках, або приймають у себе місцеві жителі. Дітей, які прибувають до Росії без батьків розміщують у центрах оздоровлення і реабілітації.
Місце роботи українським біженцям у Росії пропонують в основному там, де необхідні робочі руки. Для чоловіків це: монтажник, зварювальник, водій; для жінок: робота в крамницях, на кухні, а також няня, сиділка, прибиральниця. Розмір середньої заробітної плати для біженця складає 15 тисяч рублів – це майже 6,5 тис. грн.
Далеко не всіх українців влаштовує така допомога. Одні скаржаться на невеликі виплати, інші на те, що хочуть працювати за спеціальністю. Однак, як то кажуть – «бери, що дають».
Більше того, перебуваючи на території Росії українці повинні здати свої паспорти та інші документи, видані в Україні на зберігання в територіальні органи Федеральної міграційної служби Росії. А це пряме порушення прав людини та потенційна загроза стати жертвою торгівлі людьми.
Отже, маючи на руках відповідні дозволи, українські біженці в Росії мають право:
– працевлаштуватися без відповідного документу;
– на соцгарантії, включаючи в себе фінансову допомогу (її розмір залежить від того, в якому регіоні проживатиме людина);
– на кваліфіковану медичну допомогу;
– на психологічну допомогу.
Крім того, у РФ українці не мають права брати участь у жодних виборчих процесах.
Говорячи про права ВПО, варто наголосити на тому, що основою міжнародної системи захисту прав людини є Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ).
На сьогоднішній день експерти відзначають, що поява українських біженців на території Росії спричинила значне навантаження на соціальну інфраструктуру регіонів Російської Федерації. Свідченням цьому можуть бути останні новини в яких йдеться про те, що Путін виділив грант на повернення біженців на Донбас.
Таким чином на території всієї Росії реалізовується програма «Репатріація біженців га Донбас». Грант складає по курсу на 3 серпня приблизно 200 тисяч гривень. З урахуванням того, що в Росії перебуває близько 600 тисяч переселенців, це десь по 33 копійки на людину.
Подібний жест Путіна можна вважати політичною маніпуляцією. Своїми діями він прагне показати турботу Росії про українських біженців, а насправді натякає на те, що треба повертатися туди, де продовжують іти активні бойові дії.
Тож, прав на території Україну у жителів Донбасу та Криму більше, ніж у незахищених куточках Російської Федерації.